Культура

КУЛЬТ- МАЙДАН на Свободі

05.09.2008

Павло Вольвач

За нинішніх часів справдешній рок виглядає таким собі крем’яним острівцем серед розливного моря попси. Та й на той острівець раз у раз накочують хвилі політичної заангажованості, коли рок-музику використовують як милиці для різноманітних політичних компаній. Альтернативу такому стану речей являв собою фестиваль «Рок Січ», задуманий і втілений в життя у 2006 році лідером гурту «ВВ» Олегом Скрипкою. Фестиваль відразу здобув авторитет і популярність – варто згадати, що на першу «Рок Січ» прибуло понад 40 гуртів з усієї України, а «трафік» глядачів, що побували на Трухановому острові, місці проведення фесту, склав 70 тисяч осіб. Та навіть попри явний успіх, цьогорічне проведення рок-дійства викликало багато питань. Принаймні, у травні, як планувалося, «Рок Січ» не відбулася. Олег Скрипка пояснює це політичною нестабільністю в Україні. А відтак, небажанням заможних людей давати в такій ситуації кошти на культурні проекти.

Та все ж 6-7 вересня «Рок Січ» таки відбудеться. Вже традиційно, на Трухановому острові зберуться понад 30 кращих українських гуртів та ді-джеїв. Ну і, певна річ, тисячі слухачів, спраглі непопсової музики. А послухати, схоже, буде що. Зокрема, 6-го вересня анонсовані виступи таких формацій, як Плач Єремії, Klooch, Кому Вниз, Назад Шляху Немає, Холодне Сонце, Абздольц, Хорта, DJ O`Скрипка та інші. Наступного дня естафету переймуть Мандри, Полинове Поле, Пропала Грамота, ТRAKTOR з Піпою та Ко і, певна річ, Воплі Відоплясова з Олегом Скрипкою. Виступить і пітерський гурт Svобода, який теж буде співати українською – адже це незмінна умова «Рок Січі».

Власне, було б бажання – можна заспівати й на санскриті. Котрий, до речі, має дуже багато спільного з українською мовою. Принаймні, про це не раз твердив Лев Силенко, засновник РУНВіри – Рідної Української Національної Віри. Вчення, створене паном Силенком, базується на віруваннях давніх українців-язичників. Втілилося воно в поважний фоліант «Мага Віра», де викладені не лише релігійні догми й філософські погляди Силенка, а й безліч історичних цікавинок. До речі, саме Лев Силенко уклав перший українсько-санскритський словник. Пан Силенко, котрий більшість свого життя провів за кордоном, ще у травні нинішнього року повернувся в Україну. ЗМІ не приділили цій події жодної уваги, в той час, як його прихильники переконані – постать творця «Мага Віри» співставна з постатями Папи Римського чи Далай-лами. Слід зазначити, що серед прихильників силенківського вчення, зокрема, в США, був відомий голлівудський актор Джек Пеленс, він же Володимир Палагнюк, а Університет ім. Вашінгтона висував у 2005 році Лева Силенка на здобуття Нобелівської премії. Цікаво, що близькими до віри в Дажбога були й батьки Катерини Чумаченко, нинішньої першої леді України. Батько пані Катерини навіть заповів поховати себе за рідновірськими обрядами. З іншого боку, опоненти звинувачують Силенка в антиісторизмі і трохи не в науковому шарлатанстві. Як воно є насправді, як завжди, розсудить час. А поки що громада РУНВіри звернулася до Президента Віктора Ющенка з клопотанням присвоїти Леву Силенку звання „Герой України”.

Письменника Василя Кожелянка з Далай-ламою не порівнювали, хоча сам він жартома й називав себе «православним буддистом». Навіть збірку поетичну видав – «Як вчив Кожелянко-цзи». А ще був чи не першим в українській літературі творцем альтернативної історії. Така історія має особливо смакувати українцям, бо у створеній письменницькою уявою віртуальній реальності, на відміну від дійсності, вони зазвичай виглядають переможцями. І тоді бандерівські чоти карбують парадний крок по Красній площі, і тоді до Чортомлицької Січі додається ще й Ефіопська, і тоді... Та що там казати – ніби граючись, посміюючись, Кожелянко накреслював жартівливу дійсність, яка, в перспективі, повинна б ставати справдешньою реальністю – чом би й ні?. Читацький загал в Україні вже заніс до найзаповітніших поличок і Кожелянкову «Дефіляду в Москві», і «ЛжеNostradamus», і «Конотоп»», і «Людинець пана Бога». Тим прикріше усвідомлювати, що цей ряд уже не продовжиться – Василь Кожелянко пішов за вічну межу – так передчасно й несподівано...

Напевно, Василеві книги будуть представлені й на 15-й Національній книжковій виставці-ярмарку «Форум видавців у Львові», що відбудеться з 11 до 14 вересня 2008 року. Вечір пам‘яті, знаю, буде точно. Як і маса інших заходів. Деякі розпочинаються ще напередодні ярмарку. Так, відомі літератори, видавці й продюсери брати Капранови оголосили про всенародне голосування, мета якого до болю проста. А саме – виявити серед письменницької братії пару-трійку «найсексапільніших». Заповзятливі браття уклали й список, на свій смак визначивши потенційних секс-бомб серед літератського жіноцтва та чоловіцтва. Серед слабкої статі це, звісно ж, невтомна дослідниця Оксана Забужко, демонічна фантастка Марина Дяченко, тінейджериста Ірена Карпа і навіть поважна Марія Матіос. Про Ліну Василівну братове або забули в метушні, або не наважилися ризикувати...

Мачо від літератури теж неабиякі: Андрухович, Дереш, Шкляр, Загребельний з Драчем десь у списку загубилися, але ще, певен, вигулькнуть, а далі – на любителя. Бо кожен охочий може внести до списку кандидатуру свого обранця-автора і, відповідно, проголосувати «за». Тобто, вкинути папірець із прізвищем до скриньки, які будуть рясно натикані між ярмарковими ятками. Отож, із сексапільними розберуться. Що робити красивим і розумним, поки що не повідомлялося.